Разом із Мариною вчилися в одній з автошкіл Луцька 2013-го. Марині зараз 32 доглянута й струнка кокетка. Одягається відверто. Парфуми полюб­ляє різкі, а чоловіків зі статусом. Років зо три живе в Парижі.

А я саме зібрався туди і попросив провести мені екскурсію містом.

 Мечты сбываются! Я уже не представляю себе другой жизни. Тут все иначе, розповідає Марина. Спускаємось у метро. Прожила в Харькове 25 лет, потом еще и в Луцке. Но ничего не смогла достичь. А здесь… Ну вот счастье, понимаешь? Да-да, у меня есть мужчина, но я все заработала сама. Клянусь! И на машину, и на одежду, и на отдых. Дети? Спасибо, но нет.

Марина витримує паузу, сумно дивиться на мене, потім додає:

 Мне тебя жалко. Все уважающие себя люди давно уехали из Украины. Там ни жизни, ни перспектив.

Зауважую, що проїхали потрібну станцію.

 Ты меня прости, Марина розстібає верхній ґудзик блузки, бо спека. Я нечастый гость в метро. Сам понимаешь машина, такси и все такое.

Наступні дні гуляю сам. Йду в музей д'Орсе, на Монмартр і до базиліки Сакре-Кер. Доки п'ю лате в кафе, на Facebook мені відписує колишній хлопець Марини будівельник Сергій. У нього перед виїздом збирався взяти її телефон.

"Коли їхала у Францію на заробітки, не хотів її відпускати, пише. Знав, що кудись влипне. Але, що скурвиться, і подумати не міг. Та якось її постійний клієнт надіслав мені секс-відео з її телефона. Ми розійшлися. Більше не бачимось, не говоримо".

Сергій кидає мені лінк на сайт ескорт-послуг у Парижі. Там асортимент "російських дівчат на будь-який смак". Впізнаю фото Марини. Внизу стоїть її девіз, написаний французькою: "Мрії здійснюються"

Подробнее читайте на gazeta.ua ...