Два тижні тому донька здала сесію ЗНО. Ми зібрали речі й поїхали в Тальне. Під грушею закріпили гамак. Тепер мала валяється в ньому й чекає результатів. Інколи, заради розваги, ходить на берег річки.

Ще в січні Світлана подала документи в Антверпенський університет.

 Чудово, ми отримали ваші папери, відповів адміністратор на ім'я Френк. Перший рік вам треба буде вчити нідерландську мову в школі Лінгваполіс. Але від студентів з України ми ще вимагаємо результати ЗНО. Я залишаю вашу заявку відкритою до літа.

Усю весну ми періодично переписуємося.

 ЗНО можуть перенести, пише Світлана. Чи не достатньо атестата й міжнародних дипломів з англійської та французької мов?

 Ні, категорично відповідає Френк.

 ЗНО вже перенесли, не вгаває донька. Що робити?

Френк незворушний.

 Байдуже, ми зачекаємо.

Нарешті у липні знову пише.

 Я вже здала ЗНО. Результати будуть у суботу, радісно повідомляє Світлана. Які мої подальші ­кроки?

Френк зловіщо мовчить. Нарешті вичавлює із себе.

 Школа Лінгваполіс уже набрала студентів, пише. Мені дуже прикро, але в цьому році ви не зможете навчатися. Спробуйте подати документи наступного року.

Мала в сльозах біжить із дому. Знаходжу її зарюмсану на березі Тікича. Про університет не говоримо.

 Подивися, що вони з мого улюбленого місця зробили, схлипує й показує на Тікич. Тут були старі верби, тарзанка й очерет.

Внизу видно екскаватори, які витягують болото з дна. Місцина нагадує місячний пейзаж. Чотири роки тому в Тальному створили громаду. Місто це не відчуло. Вулиці надалі не асфальтують і заростають бур'янами.

 Бачиш, доню, кажу. Інші громади розбивають парки, будують фонтани, ремонтують стадіони. А в Тальному чистять річку, бо тут найлегше відмити гроші. Ніхто ж не порахує, скільки кубів болота перекинули з місця на місце.

Ми посміхаємося. Розуміємо, аби провернути цю комбінацію, необов'язково мати диплом Антверпенського університету.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...