Ну хіба ж не дури, глянь, приятель Вітька тицяє мені під носа побитий смартфон LG. Там у павутинні екранних тріщин фото напівголих дівчат в Instagram. Ті у спідньому позують на фоні пейзажів Прип'яті в зоні відчуження.

Серед вибитих вікон, порослих травою будинків і заіржавілих атракціонів виглядають, ніби хтось "вставив" їх туди через Photoshop.

У недільний вечір сидимо з Вітькою біля фонтанів у луцькому центральному парку. Напередодні обговорювали американський серіал "Чорнобиль". Останній епізод стрічки показали 3 червня на телеканалі HBO. Розповідає про вибух на Чорнобильській АЕС, що стався у квітні 1986 року. Після прем'єри у Прип'ять за враженнями і фото поїхали туристи з усього світу. У тому числі й Instagram-­блогерки.

 Не встигаємо відійти від одного позору, як доганяє другий, Вітька виколупує пальцем залишки чипсів на дні пачки.

Я пригадую нереалізовану подорож 10-річної давнини. Коли мені було 15, Вітькин батько через знайомих домовився поїхати на екскурсію в Чорнобиль. Така можливість випадала раз на рік на проводи після Великодня.

 Кажіть, що треба прибрати могили померлих родичів. ­Впустять, торочив він.

Я тоді не поїхав. Мати покрутила пальцем біля скроні й заховала рюкзак під ліжко. А Вітька вернувся звідти весь в емоціях так, ніби побував у космосі.

 Пам'ятаєш це? питаю.

 А-а-то-ж! Такого не забудеш. Нас тоді мало не пов'язали. Було класно. Торік я знову їздив, продовжує Вітька, на мить відірвавши очі від екрану з дівчатами в Чорнобилі. Але на цей раз обійшлося без брехні. Виявляється, там похований мій свекор. Жінка після весілля призналася, що він помер від раку. Був ліквідатором

Подробнее читайте на gazeta.ua ...