фото показано с : 24tv.ua

Чи була зґвалтована своїм вбивцею 11-річна Дарія Лук'яненко, наразі невідомо. Затриманий за підозрою у скоєнні цього жахливого злочину Микола Тарасов твердить, що "нічого з нею не зробив" (крім того, звісно, що забрав життя дитини).

Так це чи не так – слідство встановить згодом. Але недарма, вочевидь, заступник голови Національної поліції В'ячеслав Аброськін написав на Facebook пост про те, що проти педофілів слід впроваджувати жорсткіше покарання.

Що стримує парламентарів?

Два роки боротьби за законопроект №6607, але нас ніхто не чує й нікому це не потрібно. Простіше й зручніше кричати, що поліція щось не зробила, – зауважує Аброськін.

А далі пише про таке: "Ми знайшли тіло Дар'ї Лук'яненко. Є особа, яка підозрюється у зґвалтуванні та вбивстві. Але я хочу сказати, що поки не буде відповідних законів, які захищають дітей, наших маленьких громадян будуть ґвалтувати та вбивати".

Трагедія Дарії Лук'яненко нагадує про потребу у жорсткішому покаранні педофілів

На жаль, на сьогодні різні правозахисники більше турбуються про захист персональних даних засуджених злочинців, а не про захист дітей. Ми нічого не робимо для захисту дітей. Вони кричать до нас "Рятуйте!", а ми мовчимо й займаємося будь-чим, але не ними, – з гіркотою констатує чиновник.

І це при тому, що щорічно в Україні розслідується до 5 тисяч кримінальних справ, пов'язаних із сексуальними злочинами проти дітей. Щоправда, навесні 2018-го Верховна Рада посилила відповідальність за статеві зносини із дітьми. Йдеться про те, що якщо дитина не досягла віку згоди, тобто 16 років, але мала інтим із повнолітнім чи повнолітньою, то доросла людина може сісти за подібний секс на 5 років до в'язниці. При цьому немає значення, що з боку дитини чи підлітка подібні зносини були добровільними.

Однак у випадку, який згадує Аброськін, йдеться про інше. Про вперте ігнорування парламентарями законопроекту щодо хімічної кастрації педофілів. Цей документ чекає позитивного голосування вже третій рік поспіль – в березні 2017-го його на розгляд Ради запропонував член депутатської групи "Відродження" Антон Яценко. Ідея сподобалася багатьом депутатам, але далі обговорень справа не пішла.

Третій рік Верховна Рада не може розглянути законопроект щодо хімічної кастрації. В очікуванні дострокових виборів депутати взагалі не з'являються на засідання.

Що стало на заваді результативного голосування – сказати тяжко. Можливо, те, що народні обранці не побачили для себе особистої вигоди, а відтак вказівка підтримати законопроект не надійшла згори, тобто від лідерів фракцій та політичних партій. А, можливо, комусь подібне поводження зі злочинцями видалося надто негуманним.

Хоча насправді йдеться всього лише про надання засудженим особам (педофілам) препаратів, які пригнічують лібідо та сексуальну активність. Крім того, хімічна кастрація оборотна – скасування курсу препаратів відновлює рівень тестостерону, і злочинець знову готовий до "подвигів". Нарешті, погоджуватися на подібну процедуру чи ні – справа добровільна.

В країнах, де хімічна кастрація легалізована, засудженому пропонують альтернативне покарання: або, наприклад, 10 років позбавлення волі, або 5 років плюс курс терапії щодо зниження рівня тестостерону. Проходити курс ґвалтівник починає в місцях позбавлення волі, і продовжує певний час під наглядом поліції і медустанов уже на волі.

Хімічна кастрація – це уколи і таблетки, які мають певний час дії (тобто це не довічно). Згідно із законопроектом, хімічна кастрація може застосовуватися тільки до осіб, хворих на педофілію. Факт хвороби підтверджує психіатр. Тому законопроект розділяє осіб, засуджених за статеві злочини проти дітей, на дві групи: здорові та хворі на педофілію. Здорові будуть відбувати покарання згідно з вироком. А хворі на педофілію (їх дуже мало насправді серед тих, хто ґвалтує і розбещує дітей) матимуть можливість частину терміну покарання добровільно замінити хімічною кастрацією,
– роз'яснювала принагідно юрист-кримінолог Ганна Маляр.

Як бачимо, хімічна кастрація не має майже нічого спільного з кастрацією як такою. По суті, злочинцям готують "теплу ванну", чи то пак можливість значно скоротити термін свого ув'язнення, погодившись на терапію, котра не завдасть їхньому здоров'ю жодних проблем. Але й в такому light-варіанті народні депутати ініціативу не підтримали. А пропозиція скласти реєстр педофілів не пройшла Верховну Раду й поготів. Й, можливо, саме в оприлюдненні подібного списку парламентарі й побачили для себе був камінь спотикання. Хтозна, чи не уздріла б громадськість серед фігурантів подібного реєстру деякі "небажані" імена?

Закордонний досвід

А відтак виходить, що Аброськін має рацію: законотворці більше опікуються злочинцями, аніж їхніми жертвами. А для того, щоб зрозуміти, що відчувають жертви, варто згадати нашумілу історію 17-річної Ноа Потховен. Якщо в Україні всі обговорювали зникнення та, згодом, знайдення тіла Дарії Лук'яненко, то трагедія Ноа Потховен свого часу вразила Нідерланди і не тільки.

У 14 років її зґвалтували двоє чоловіків. Довгий час Ноа соромилася розповідати про це. Вона страждала від посттравматичного стресового розладу, депресії і анорексії. У грудні 2018 року Ноа давала інтерв'ю газеті De Gelderlander. Дівчина розповіла про те, як без відома батьків звернулася в клініку з проханням про евтаназію. Їй відмовили з огляду на те, що Ноа була неповнолітньою – позитивного рішення дівчині довелось би чекати до 21 року, але чекати в неї вже не було сил.

В останні місяці життя Потховен зробила кілька спроб самогубства.

Після багатьох років боротьби я виснажена. Нещодавно я перестала їсти і пити, і після довгих обговорень було вирішено відпустити мене, тому що мої страждання нестерпні,
– написала Ноа в соцмережі.

Через кілька днів після відмови від води і їжі дівчина померла – 2 червня про смерть Ноа повідомила її сестра. Як пише The Guardian, у травні лікарі та батьки дівчини вирішили примусово не годувати Ноа і не примушувати до лікування.

Такою є міра страждань жертв сексуальних злочинів. В тих країнах, де розуміють їхній біль, вже давно вдалися до більш рішучих дій. Так, цьогоріч виповнюється 10 років від моменту, коли закон про хімічну кастрацію був впроваджений у Польщі. При чому, що важливо, у наших сусідів педофілів піддають хімічній "обробці" примусово, а не добровільно, як це могло б бути в Україні.

Одночасно із цією новацією у Польщі було збільшено тюремні терміни для злочинців-педофілів та осіб, засуджених за насильство над родичами. Якщо раніше такі злочини каралися в'язницею на термін від двох до 12 років, то тепер суд може скерувати злочинця в ув'язнення на термін від трьох до 15 років. Відтепер чоловіки, що відсиділи термін у справах про зґвалтування неповнолітніх, будуть зобов'язані почати курс прийому медикаментів, які пригнічують сексуальний потяг.

В Польщі педофілів вже десять років поспіль піддають хімічній кастрації. Причому – примусово, не добровільно, як це могло би бути в Україні.

Цікаво, що самі поляки вважають своє законодавство щодо педофілів одним з найбільш суворих у світі. Однак забувають про те, що, приміром, в Чехії ґвалтівників каструють хірургічно. Операція є добровільною, але відмова від неї перешкоджає виходу на волю. Вийти на волю, відмовившись від кастрації, злочинець може, тільки якщо психіатри засвідчать його "виправлення". Цього здатні домогтися далеко не всі.

Що стосується України, то у нас, як вже було сказано, подібне питання лишається відкритим. Може, новий склад Верховної Ради, обраний після 21 липня, захоче розв'язати дану проблему? Благо, що комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ідею хімічної кастрації педофілів вже підтримав. Тож тепер справа за малим.

.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...