Жіночий голос у слухавці запитав, коли я буду і звідки мене забрати. Перед цим я розмовляла з диспетчеркою таксі. Тому здивувалася, що треба ще раз все повторити, і трохи невдоволено сказала:
Нехай водій мені зателефонує, і ми домовимося.
У коридорі голосно кричала жінка. Я спочатку думала, що мені це мариться було зарано і я лише виборсувалася зі сну.
Прислухалася. Жінка замовкла. А потім закричала знову.
Похапцем одягаюся, відчиняю двері в коридор.
Сашко живе в паркінгу. Ну, як у паркінгу в невеличкій комірчині, з умивальником і унітазом за перегородкою.
Він охороняє автомобілі, відчиняє ворота, заповнює журнал, розмовляє з мешканцями будинку.
Їли морозиво й реготали. Щиро так, по-молодому. Я спочатку почула лише сміх. Поставила своє авто на паркінг і скоротила шлях майже через кущі. Там, у нас, під будинком, буйна рослинність і лавки.
Я про нову працівницю і не дізналася би, якби вона не прилаштувала за склом свого віконечка табличку: "Мене звати пані Ольга, і я тут працюватиму по понеділках, середах і суботах. Звертайтеся в разі необхідності!"
Під старанно виведеними літерами пані Ольга намалювала різнокольорову квіточку і наліпила жовтенький смайлик.