Я про нову працівницю і не дізналася би, якби вона не прилаштувала за склом свого віконечка табличку: "Мене звати пані Ольга, і я тут працюватиму по ­понеділках, середах і суботах. Звертайтеся в разі необхідності!" Під старанно виведеними літерами пані Ольга намалювала різнокольорову квіточку і наліпила жовтенький смайлик.

Я аж спинилася. До цього в будинку ніхто консьєржів не бачив. Хоча вони були. Сиділи в комірчині і крізь шпаринку в заштореному вікні спостерігали нашу метушню. А на вікні висіла табличка: не турбувати з 00:00 і до шостої ранку йде прибирання поверхів.

Особливо прибраних поверхів не було. Зате проблема кодового замка, якщо раптом хтось забував або губив ключі, стояла в будинку гостро.

Пані Ольга відчиняла двері цілодобово. Допомагала, якщо бачила, що хтось іде з пакунками чи дитячим візочком. Досить швидко з усіма познайомилася.

А потім почав змінюватися простір у холі будинку. Раніше тут було чисто, але по-казьонному. Ми пробігали від дверей до ліфта, не особливо заморочуючись інтер'єром.

Спочатку з'явився диван. Не пошарпаний, а хороший. Потім поличка з книжками. Потім кулер із водою й паперовими стаканчиками. На кулері я зламалася і пішла розмовляти з пані Ольгою.

Я знала про всі витрати будинкового ОСББ директорка справно вивішувала звіти. Там не було дивана, кулера й поличок із книжками.

 Так це ж мешканці відгукуються! розповідає. Ми розмовляємо, і з'являються різні ідеї. Бо не у всіх вистачає часу і сил на хороші справи.

 А ви живете в нашому будинку? питаю.

 Ні. Їжджу з лівого берега. В своєму будинку я красоту вже навела, усміхається.

І я пішла купувати горщики для квітів. Бо в пані Ольги на маленькому столику в комірчині тісняться купа вазонових відростків калачиків. Якраз у морози квіти і зацвітуть.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...