Фізіологію, як і всі негуманітарні науки, я не вчив взагалі. На практичне заняття в університеті вирішив сходити за два тижні до заліку. Заглянув навіть до читальної зали. Прочитав розділ про пам'ять.

"Пам'ять посттетанічна потенціація, що підтримується ревербуючими потоками імпульсів. Подразнення аферентних нервових структур призводить до довгого підвищення прохідності мотонейронів спинного мозку".

 Це клінічний випадок, подумалося. Треба визубрити.

Вислів осилив за півсотні разів механічного повторення. Запам'ятав на все життя.

 А ви звідки, молодий чоловіче? викладачка хотіла забанити мене одразу.

Довго пояснював, що я саме з цієї групи. На практичному спочатку сидів тихо. Раптом фізіологічка вирішила запитати про механізм пам'яті.

Я підняв руку й на одному диханні випалив розумну фразу.

 Сідайте, п'ять.

Дівчата з групи подивилися на мене, як на інопланетянина.

За тиждень Сашко Омельченко спробував загітувати мене здавати залік достроково. У червні в нього мало бути весілля.

 Але ж я нічого не знаю, признався я чесно.

 Я теж нічого не знаю.

Фізіологічка зміряла нас презирливим поглядом. Фразу Сашка, що, мовляв, іду здаватися до тещі, залишила без відповіді. Почала допит. Товариш запинався і збивався.

 Прийдете наступного разу, сказала й повернулася до мене.

Взяла театральну паузу. Нарешті підле запитання дозріло в її голові.

 Ану розкажіть про механізм пам'яті.

Я не повірив своїм вухам. На радощах застрочив, немов із кулемета.

Половину дороги додому Сашко зі мною не розмовляв.

 Сань, не сердься. Повір, чесно нічого не знав, каявся я в неіснуючих гріхах.

Для певності розповів історію із п'ятіркою на практичній.

 Чого ж ця видра знову запитала те саме? процідив Сашко крізь зуби.

 Хіба не ясно? Вона не запам'ятала мене.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...