Чому нам потрібен Стефаник?
"Любив свою дорогу, не сходив з неї ніколи. У днину вона була безконечна, як промінь сонця, а вночі над нею всі звізди ночували. Земля цвила і квітами своїми сміялася до нього. Він їх рвав і затикав у свій буйний волос". gazeta.ua »





























