18:00
Ми
Час від часу це стається, немов осяяння. Ти розумієш, як багато тих, кого ти називаєш "ми". Цих людей ти розумієш іще до того, як спитав їхні імена. Їхні почуття сприймаєш як свої. Їхні думки тобі не треба розшифровувати.
18:00
Ампутація вічності
Древні писали так, щоб їхні тексти ставали будівлями. Вони не просто вимовляли слова, а робили з них місця, де можна жити століттями. Вони сприймали свої слова як каміння, що має жити навіть після того, як вони самі помруть.
17:00
Діти та підлітки
Якщо маєш двох малих дітей і одну тинейджерку в родині ти цілком можеш сприймати цей факт як благословіння. Бо на цьому контрасті багато чого розумієш про людську природу. Малі діти генії присутності.
17:00
Час зрілості
Тобі вже 30. Це все ще молодість. Але й крок до зрілості. Хоча ні, звісно: тобі багато сотень років чи навіть тисячоліть. 30 стільки одній із твоїх реінкарнацій. І кожна має свій ритм. Зараз часто думаю про зрілість.
17:05
Чому нам потрібен Стефаник?
"Любив свою дорогу, не сходив з неї ніколи. У днину вона була безконечна, як промінь сонця, а вночі над нею всі звізди ночували. Земля цвила і квітами своїми сміялася до нього. Він їх рвав і затикав у свій буйний волос".
17:04
Українська суб'єктність: де вона?
У школі нас вчили того, як треба страждати. Як це робити пристрасно. Як найкраще у світі виживати. Цей біль не був нашою насолодою, але він пояснював, чому ми відкладаємо радість відповідальності і щастя свободи на потім.
18:00
Чому варто читати книжки
Нещодавно один відеоблогер сказав, що епоха книжок минула. Прийшла епоха ютюбу. А один колишній міністр сказав, що він не читає книжок. Тільки наукові статті. Я, на відміну від відеоблогера та колишнього міністра, читаю книжки.
18:02
Леся
150 років від дня народження Лесі Українки спонукають нас не тільки думати про неї та разом із нею зараз, а й мати звичку робити це регулярно. Бо Леся дала у своїй творчості те, чого Україна потребує і досі, світовий, глобальний, універсальний горизонт.
18:00
Десять тез про 2020-й
Рік скоро завершиться, тож дозвольте мені написати 10 філософських тез про цей складний 2020-й. 1. У світі поменшало свободи. Захід, який критикував Україну за "обмеження свобод" через російську агресію, погодився на нечувані обмеження через коронавірус.
18:49
Майбутнє, яке повторюється
"Людина це тварина, яка думає про майбутнє", говорить гарвардський психолог Деніел Ґілберт у книжці Stumbling on Happiness. На відміну від інших тварин, людина впевнена, що майбутнє не буде таке, як сьогодні.
17:08
Атака на культуру
Іван Козленко йде з посади директора Центру Довженка. Через саботаж з боку нового керівництва Держкіно та затримки і непогодження давно запланованого фінансування з боку держави. Центр Довженка одна з успішних модерних культурних інституцій в Україні, приклад для інших.
17:05
Урок карантину
Коли весь цей вимушений онлайн закінчиться, ми всі вибіжимо на вулиці. Будемо зустрічати друзів, обійматися й цілуватися. Будемо плакати і сміятися, торкатися і штовхатися. Навіть чхати одне на одного, з любов'ю від обміну безпечними речовинами.
18:07
Щось більше за нас
Філософ Сергій Кримський років 20 тому сказав мені в інтерв'ю: "Людина не закінчується у просторі між черевиками й капелюхом". Набагато раніше інший класик української гуманітаристики Володимир Винниченко висловив це в назві одного зі своїх текстів: "Щось більше за нас".
17:55
Українці-канатохідці
У ці перші дні нового року я думаю, як зв'язувати минуле й майбутнє. Як дивитися вперед, не втрачаючи пам'яті. Українці мають особливі стосунки з минулим. На відміну від багатьох народів, ми не маємо своєї "золотої доби".
17:05
Майдан як попередження
Уся ця історія з "формулою Штайнмаєра" свідчить про те, яким чутливим продовжує бути українське суспільство. Наскільки оголені його нерви, гострий зір та уважний слух. Наскільки воно готове діяти на попередження.
16:00
Я, незалежна
Яка я, у свої 28? Розкажеш мені при зустрічі? Тільки правду, мені цікаво. А я про себе знаю ось що: коли мені боляче, я б'юся. Коли на мене нападають, не здаюся. Коли мене ображають, кричу на весь світ.
16:00
Потоки, що нас ув'язнюють
Український журналіст Павло Казарін недавно зауважив, що на цих виборах Instagram переміг Facebook. Картинки перемогли слова, красиві "луки" перемогли аргументи, візуальні фільтри переважили фільтри критичні.
09:05
(р)Еволюція
Сьогодні в країні є дві діаметрально протилежні оцінки президентства Петра Порошенка. Одні кажуть, що п'ять років його правління були продовженням Майдану; другі що вони були його запереченням.
14:57
Ми не на дні
Сто років тому нас не стало. Нам дали кілька років видихнути, піднятися на поверхню, вдихнути повітря глибокими ковтками, відчути незалежність 19171920 років, відчути відродження 1920-х але потім знову потягнули на дно.
17:05
Рабство емоцій
Коли Шекспір писав "Ромео і Джульєтту", він прагнув показати не ідеальне кохання, а згубність пристрасті. Коли Расін писав "Андромаху", він прагнув показати не красу любовної прив'язаності, а її божевілля.
17:05
Вуличні бійці
Простір нашого життя може сказати про нас більше, ніж думаємо. Візьміть, наприклад, радянські й пострадянські двори. Багатьом вони дали особливе дитинство: час вуличних бійок і протистоянь. Подвір'я радянських багатоповерхівок були ще однією реінкарнацією "вулиці" того великого простору поміж висотними мурашниками мегаполісів, який нікого не захищав, але всім кидав виклик.
17:05
У що ми віримо?
Більшу частину своєї історії людство мало надлишок віри. Її було так багато, що вона перетворювалася на фанатизм і сліпоту. Але давала найціннішу річ для орієнтації на місцевості сенс. Сьогоднішній світ інший: його головним божеством є невіра.
17:30
Чому я фемініст
У мене часом буває дежавю. Лекція публічна чи університетська, лектор щось розповідає, в аудиторії молоді люди, здебільшого дівчата, хтось слухає уважно, хтось скролить свій телефон. І троє-четверо хлопців на задніх рядах хіхікають.
17:00
Десять тез про Європу й Україну
1. Європа має чіткі кордони на півночі, заході й півдні але не має їх на сході. Східний кордон європейської цивілізації завжди був найменш певним. За останні кілька століть він сунувся то на схід, то на захід.
16:05
Злиденність університетів
Методист кафедри у провідному київському університеті отримує 3200 гривень на місяць. Старший викладач із захищеною дисертацією та книжками отримує 5 тисяч гривень, професор 7 тисяч гривень.
15:55
Ворог не тут
Коли війна триває надто довго, ти починаєш забувати, як усе почалося. Пам'ять стирає перші враження, зір слабшає, ти забуваєш, де ворог. Боїшся, що це триватиме вічно. А у війни, яка триває вічно, винуватця ніби й немає.
16:05
Похвала сумніву
Я не люблю сектантства. Не люблю бажання сховатися в маленьких світах і маленьких групках і звідти час від часу відстрілюватися. Не люблю, коли думаємо, що навколо самі ідіоти, невірні, схизматики та зрадники, нікому не можна вірити і тільки ми, безгрішні, є мудрецями.
16:05
Україна як пустеля
Оголене тіло молодого чоловіка прив'язане до коня, спина до спини. Воно біле, немов у мерця; над ним кружляє чорний птах, очікуючи на здобич. Пейзаж навколо пустельний і майже потойбічний хаотична і схематична суміш кольорів, жодної живої рослини.
16:05
Сила безстрашних
В одному з романів сучасної британської письменниці Дженет Вінтерсон є історія про персонажів, які постають один перед одним в азартному двобої. Однак гра в них незвична і ставки в цій грі теж. Той, хто програв, має віддати переможцю власне життя в повне розпорядження.
16:55
(Не) екзотичні птахи
Тривалий час Україна для світу була екзотикою. Дивиною, проваллям, райським (чи демонічним) птахом. У ХІХ столітті для західних і східних письменників вона була чимось на зразок "внутрішньої Полінезії" невідомою землею, що зберігає все народне, прадавнє й архаїчне.
17:05
Шепіт каміння
У "Щоденниках" Альбера Камю є цікавий епізод. Одного дня він спускається до підвалу грецького музею, де бачить старі статуї Кори-Персефони. Краса цих давніх античних облич його спантеличує, він близький до якогось незвичного почуття.
16:30
Трагедія Центральної Європи
1984 року чеський письменник Мілан Кундера публікує есей "Трагедія Центральної Європи". Доводить, що країни тодішнього соціалістичного табору не є тим, чим здаються. Поза їхнім "східним" соціалістичним фасадом приховуються європейські глибини Австро-Угорської імперії.