Як розпався СРСР, поклав погони на стіл і пішов з армії, розповідав Віктор Олександрович три роки тому. Дядько знайомого Олега дев'ять років служив у радянській армії. Був пілотом винищувача, мав звання майора.

Після 1991-го повернувся до Києва. Відмовився йти в українське військо.

 Вирішив, що досить мені солдатчини. Пішов працювати далекобійником. Із російськими товаришами по службі всі зв'язки порвав після 2014-го. У телефонних розмовах прямо їм сказав: "Ви окупанти!" Я завжди говорю прямо, називаю речі своїми іменами. Росія зі своїми громадянами для мене вмерла.

Днями списуюся з Олегом. Цікавлюся, як у нього справи.

 Усе стабільно. Лише з дядьком контакти порвав, розповідає. Торік через пандемію він втратив роботу шофера в будівельній компанії. Тикався по вакансіях, але всюди відмовляли через вік. Не придумав нічого кращого, як попросити допомоги в давніх російських друзів. Багато з них досі у війську на солідних посадах. Закінчилося все тим, що поїхав у РФ. Оформлює паспорт. Десь при штабі працюватиме. Не витерпів і написав йому у скайпі повідомлення: "А як же твої принципи?"

 А він що? питаю.

 Сита старість дорожча.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...