У палатах бачила чиновників, поліцейських, прокурорів, суддів. Не робота, а пригода, каже Алла п'ять років тому. Працює в психіатричній лікарні. Після Революції гідності до них у відділення почали лягати службовці різних структур і рангів.

Так ховалися від люстрації, переатестації чи звільнення з роботи. Найчастіше перебували у стаціонарах по три-чотири тижні з "нервовими зривами" чи "психологічними розладами".

 Може, в когось хвороби й реально були, але навряд. Перечікували в нас шторм. Найпевніше, домовлялися з лікарями і ті їм писали діагнози. Зазвичай неважкі, щоб можна було після такого повернутися до обов'язків, розповідає Алла. Єдине, що в цьому радує, медики добре заробили на цих службовцях. З нашими зарплатами то був для багатьох непоганий бонус.

Про роботу Алли розповідаю на зустрічі позаторік трьом знайомим. Найбільше сміється Іван.

 Це ж яким треба бути боягузом, щоб приписувати собі болячки, каже. Звільнитися й шукати собі інше заняття це було би по-чоловічому. А так здорові дядьки чинять, як малі й істеричні діти.

З Іваном після того не бачилися. Дивуюся, коли набирає минулого тижня у вайбері.

 Твоя знайома досі у психлікарні працює? випалює. Треба терміново допомога.

 Яка?

 Хочу лягти на кілька тижнів у стаціонар. Хай підкаже, хто може помогти. Гроші є. Все йде до конфлікту з Росією в найближчі тижні. А я військовозобов'язаний. Минулих мобілізацій уникнув, а тут може не вигоріти. Краще пересидіти. Страшно воювати.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...