А че так дешево? хтось у трубці смачно жує жуйку, плямкає і прицмокує. Стинаю плечима. Відчеканюю, що річ не нова, потребує невеличкого ремонту. Але морочитися з тим не хочу. Хочу швидко продати, розраховую на самовивіз.

Продаю доньчин візок хороший, фірмовий, із дорогих. Ціну поставила символічну. Дзвінків, однак, небагато. Але всі сумнівні.

От і зараз. Той, хто жує, із кимось про щось паралельно радиться. У телефоні щось скрегоче. Каже, візок підходить. Бронює й повідомляє, що перетелефонує пізніше. Ну, добре.

Через півгодини отримую повідомлення. Із банку надходить сухе SMS очікуйте суму з трьома нулями. Дивуюся, але радію, що так швидко. Сподіваюся, що покупець не забув, що річ із четвертого поверху потрібно забрати самому. Доки розмірковую, знову дзвінок. Номер засекречено.

 Здравствуйте, это сотрудник банка, звертається до мене мужчина ­беземоційною діловою мовою. Скажите, как могу к вам обращаться?

Називаюся. Він каже, що на мій рахунок надійшла сума з трьома нулями. Треба терміново підійти до найближчого банкомата, запхати у нього картку й набрати комбінацію із цифр. Яких? Він дасть інструкцію.

 Ви сьогодні не одна така, система висить! переконує.

Перша думка бігти шукати той банкомат. Подумки я вже витратила половину грошей. Але в телефоні щось знайомо скрегоче.

Бовкаю:

 Ви жуліки?

Повисає пауза, а потім хтось вибухує сміхом.

 Мы не жулики, нам просто денежки нужны! кричить хтось у трубку. Пізнаю голос свого покупця. Шкода, візок не продала.

Психую й підвищую ціну. За кілька днів його дивиться подружня пара.

 Давно такий хотіли, напевне, і ваше оголошення бачили. Ви ж дешевше віддавали? питає молода матуся. Киваю.

 Ми дешево не розглядали, каже її чоловік. А раптом жуліки?

Подробнее читайте на gazeta.ua ...