Залізно вирішив буду поліцейським. Набридло перебиватися підробітками. А ця професія престижна. Дивись, і до генерала дослужуся, каже Віктор. Він тесля. Позаторік потрапив під скорочення.

Відтоді не може знайти постійну роботу. Їздив на півроку в Польщу, збирав ягоди у Швеції. Наприкінці літа дружина висунула ультиматум: або чоловік працює вдома, або вона подає на розлучення. Набридло чекати із заробітків по кілька місяців.

 Тоді й наткнувся на об'яву про набір патрульних. Підходжу за всіма параметрами: в армії служив, водійські права маю, спортом займаюся. Вища освіта, правда, не повна, але наверстаю, говорить. Заповнив анкету, чекаю на запрошення. Упевнений піду на співбесіду. Дружині вже сказав про це. Вона сяє. Каже, патрульним по 10 тисяч платять і премії дають. Та й робота не щоденна.

За тиждень після розмови у Дніпрі чоловік убив двох патрульних, які зупинили його машину. Спершу розстріляв поліцейського, потім напарницю. Телефоную Віктору і питаю, чи не передумав служити.

 Забудь ці дурні фантазії, каже. Я думав, що вулицями їздитиму і п'яниць ганятиму. Максимум на сімейні сварки. Але оці смерті мене остудили. Під кулі не полізу. Жінці сказав, що поїду на заробітки. Вона у сльози. Пише заяву на розлучення. Хай так. Зате буду живий. Хоч і без неї.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...