Той дід ходив до нас півроку. Сідав біля редакторки і скаржився на доньку. Мовляв, позичила гроші й не віддає, не доглядає і не відвідує. Зрештою скаржника передали мені. Я вислухав і старанно записав його версію.

За годину зателефонував до доньки. Записав і її слова. За тиждень дід пришкандибав знову.

 Пишіть спростування! каже. Я хотів поскаржитися, а ви мене виставили винним.

Пояснюю, що маю вислухати обидві сторони конфлікту. А висновки нехай робить читач. Дід сидів навпроти, з усім погоджувався, а потім заявив:

 Усе це добре, але навіщо ти дзвонив до моєї доньки?

За годину нова халепа. З Корсуня телефонує тамтешній борець із наркоманією.

 Для чого ти надрукував у газеті мої слова? Тепер мені хочуть спалити машину. Якщо спалять, я спалю тобі, погрожує.

Я починаю сердитися.

 Ви хочете боротися з наркотиками, але боїтеся назватися. Хай підписується журналіст і машину палять йому?

Дядько набирає в легені повітря і гне триповерхові матюччя. Я кладу слухавку.

Увечері на вокзалі зустрічаю з поїзда жінчину сестру. Туди й назад іду пішки терпіти не можу переповнених черкаських маршруток. Повертаюся додому й із порогу отримую нове завдання.

 Юро, треба сходити в магазин, каже Надя. Купи Олі смаженого хека, бо вона любить. Собі можеш узяти пляшку молока.

Уже в магазині отримую ще один дзвінок.

 Візьми ще туалетного паперу, скоромовкою каже жінка. Бо не помітила, як закінчився.

Зрештою доходжу до каси.

 Смажена риба, молоко й туалетний папір, перераховує продавщиця. У вас оригінальний вибір.

Це вже занадто для сьогодні, але я їй підігрую.

 Гості приїхали, кажу.

 А це не вони часом поставили "Тойоту" за магазином? співбесідниця вмить стає серйозна. Хлібовозка увечері не могла заїхати.

 Вони! кажу й іду геть.

Якщо вночі дід-скаржник і борець із наркоманією прийдуть палити мені машину, їм не доведеться довго шукати.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...