Жизнь сложилась так, что пришлось перейти на русский, говорить В'ячеслав. Два роки тому знайомий із невеликого села на Полтавщині переїхав в обласний центр і зайнявся бізнесом в інтернеті оптом скуповував китайські товари, перепродавав удвічі дорожче.

Клієнтів знаходив через знайомих, родичів і друзів. Пізніше створив сторінки в соцмережах. Має по кілька тисяч підписників.

 Дела неплохо идут. В основном заказывают мобильные аксессуары, недорогие планшеты, ноутбуки, сумки. Сразу предупреждаю, что ждать товар нужно недели две. Никого не отпугивает, каже за рік роботи. Большинство клиентов на русском говорят. Вот я и подстроился. Ради работы.

Минулого тижня під новиною про обшуки в Музеї Революції гідності натрапляю на коментар В'ячеслава у Facebook. Вимагав не знищувати цінностей Майдану.

"Не переслідуйте його учасників! Муляє українське? Манатки в руки і геть!" пише.

Його сторінки з товарами вже теж державною мовою.

 Суперпатріотом він не став, каже спільний знайомий Іван, з яким говоримо по відеозв'язку у Viber. Одна нова фірма замовила в нього партію ноутбуків і планшетів. Гроші серйозні. Але компанія львівська. Коли почули Славину російську говірку, то ледь не відмовилися від спів­праці. Менеджерка сказала, що в їхнього керівництва пунктик: від колег до партнерів все має бути українське.

 І як Слава викрутився?

 Моментально. А ввечері покликав у ресторан відзначити жирну угоду: "Остался таким, каким и был. Просто выгодно подстроился"

Подробнее читайте на gazeta.ua ...