Телевізор точно не в тебе? Підозрюю, що ховаєш, каже сусід Михайло. Він випиває останні кілька років. Утратив роботу. Почав виносити речі з дому. Продав мікрохвильовку, морозильну камеру, тостер.

Перед 8 березня його мати забрала з квартири телевізор. Михайло впевнений: ховає у сусідів.

Віддай. Завтра свято, а я навіть кіно чи новини подивитися не зможу. Інтернету немає. Скучно, говорить. Мати задовбала. Наче я якийсь злодій. Так, продавав раніше техніку. Але ти ж подивися на ситуацію в країні. Народ бідний, кожен виживає, як може. Брехня, що на горілку діставав гроші, на їжу. А телевізор і не думав чіпати. Це святе.

У мене немає, пояснюю. Михайло розчаровано махає рукою.

За тиждень із його матір'ю їдемо у ліфті. Розповідаю про розмову з сином.

Телевізор у сестри сховала. Досі там, відповідає жінка. Я колишній директор будинку культури. Сина інтелігентом виховувала. Совісний і не з тих, хто п'є просто так. Йому привід потрібен. Без нього чарку в руки не візьме. А телевізор цих приводів дає хоч відбавляй. Надивиться на Порошенка та Гройсмана й біжить за пляшкою: "Державу до краю довели, виродки! Хіба з такою владою можна тверезим лишатися?" От я джерело цих приводів і прибрала. Радіо не слухає.

Допомагає? питаю.

Так. Досі тверезий

Подробнее читайте на gazeta.ua ...