Кілька місяців на сайті оголошень ОLX мала зо два десятки позицій із продажу. Передусім хотілося збути материну хату, що дісталася їй у спадок від баби. Решта речі, знайдені на горищі, по сараях і скринях.

Спершу ми запросили чоловіка з оголошення "куплю старовинні намиста, монети, ікони". Він довго й нехотя перебирав речі: "І заради цього я приїхав із міста?" Очі його загорілися, коли погляд зупинився на намисті з коралів. Запропонував тисячу гривень із виглядом, наче ощасливив нас. Кажу, менше як за три тисячі не віддам. Мацав кожну намистинку і повторював, що прогорить, якщо коралі несправжні.

 Він так запевняв, казала мати потім, що я вже була готова повірити в їхню фальшивість.

Зрештою погодився купити з таким виглядом, наче віддає нирку.

 Колекцію значків заберу за 30 гривень, і за 20 годинника, мовив.

За копійки вирішив узяти й дідів орден, і ткані рушники.

 Хай краще полежать удома, вони їсти не просять, відрубала я.

Виставила речі на сайті оголошень. Туди ж додала швейні машинки, дядькові гітару 1970-х і баян. Потроху крига скресла. Ткані рушники забрала жінка зі Львова, яка шиє собі з них сукні. Висилає час від часу фото. На них любо глянути: посуд, одяг, страви, народні забави все питомо українське. Такій людині приємно щось продати. Прядки забрав колега, який колекціонує все давнє.

 Якісь є історії, пов'яані з ними? питав. Мати розказала, хто й коли їх зробив і як моя баба билася ними зі свекрухою.

Бутлі замовили дядьки, щоб робити вино. Найбільшу партію зі ступою та купою одягу забрав музей Тараса Шевченка на Черкащині. Тепер маю абонемент на постійне відвідування шевченківських хат. Нарешті через сайт пішла й наша хата. Купили люди із Сум, які ніколи не жили в селі, а оце наважилися. Учора хлопчина з Житомира забрав гітару. Лишилася тільки швейна машинка. Вам не треба?

Подробнее читайте на gazeta.ua ...