18:05
Я не свята
Цей голубоокий світлочубий хлопчина заволодів моїми думками та снами. Через нього мої нерви, як натягнута струна. Колю-ю! кричу всоте за день. Його ім'я вирізняється серед популярних за нинішньою модою Натан, Лука, Ернест, Платон.
18:00
Думала, поб'ють
Завелися, як різані: "Нащо та вакцина, чому вона безплатна? То хочуть усіх унічтожить!" мама розповідає про похорон. Помер чоловік її подруги, й на обіді люди говорили, про те, що турбує зараз усіх, вакцинацію.
17:05
Точка дотику з Москвою
Я в Москві, пише подруга. До війни вийшла заміж за росіянина й залишилася жити в одному з великих міст. Вперше вибралась у столицю. Бачила будиночок, у якому помер Гоголь.
17:00
На одну ніч
Божечки, як же я злюся на себе! Навіщо погодилася? Треба було одразу тікати. Ми приїхали до Чернівців на пів дня, власне, лише переночувати. А це моє найулюбленіше місто. Коли бувала там, відчуття, наче вдома.
15:30
Гості зі Сходу
Де вони залишили гроші? Хочу трохи собі, знайома жартує про новину щодо туристів із країн Перської затоки, які з червня по середину липня витратили на відпочинок в Україні $25 млн. У Карпатах мандрівники з Саудівської Аравії, Катару й Оману на кожному кроці.
17:05
Нормальні чоловіки
У містечку, де живе моя мати, ходжу до двох Оксан. Одна робить нігті, друга стриже. У першої свекруха в Німеччині. Вийшла заміж за самотнього діда. Він недавно помер і залишив дружині дві квартири в Берліні.
17:00
Історії Слабошпицького
Так було з Нестайком. Я не говорила з ним роками, а тут чомусь подзвонила. Наступного дня його не стало. А це придумала зробити проєкт із письменником і видавцем Михайлом Слабошпицьким: прогулятися Байковим і написати про деяких із його кола.
17:00
Побалакаємо
Люди живут от зарплаты до зарплаты, а я от аренды до аренды, каже Оксана, моя нова манікюрниця з Донецька. Сім років тому з чоловіком, двома дітьми й собакою сіли в машину. Куди їхати не знали: Одеса, Львів чи Київ? Вирішили, що столиця їм ближча, тут вчилися, хоч щось знають.
17:00
Містичний Дімаров
"А хтось продає книжки Анатолія Дімарова?" у фейсбучній групі "Книжкова барахолка" ажіотаж. Після виходу серіалу "І будуть люди" за однойменним твором письменника щодня хтось пише, що хотів би купити.
18:00
Притягуючи катастрофи
Привееет, друг! Из Украины? Я люблю Украину! Я сам из Киева, молодий араб із течкою фотографій біжить пляжем. Ми щойно прилетіли в Єгипет і вийшли до моря. Хочешь покататься на яхте? Дайвинг? Уже записываю, витягує рекламні знімки, шкірить білі зуби.
17:05
Приз
Удруге в житті виграла приз грузинські спеції за вдалий підпис до фото у Facebook. Попросили вказати свої дані, привітали. Минув тиждень, призу немає. А коли чекати? питаю жартома.
17:00
Кримпленова сукня
78 рублів, меланхолійно зітхає мама. Може, ще й 1978 рік? Ну, десь так, відповідає. Це я вдягла мамину сукню на цвинтар: ідемо фарбувати хрести на могилах родичів.
17:05
Театр для брудних вельмож
Перед карантином встигла побувати в Чернівцях. Ушосте. Люблю це місто. Вкотре завернула до театру, хотіла глянути на цю красу зсередини. Свою мрію розповіла охоронцеві, дядькові, який за 20 гривень, навіть за 19 стільки нарила дрібних, пустив мене в цей храм Мельпомени.
17:05
Буде уроком
Дівчата, я вам не заплачу всієї суми. Ви цих грошей не заробили, кажу рієлторкам, які підшукали нам хату. Спершу наша співпраця складалася напрочуд добре: житло знайшли швидко, ціна влаштувала, місце теж.
18:25
Продавати хорошим
Кілька місяців на сайті оголошень ОLX мала зо два десятки позицій із продажу. Передусім хотілося збути материну хату, що дісталася їй у спадок від баби. Решта речі, знайдені на горищі, по сараях і скринях.
18:05
Чітка позиція
А вы из России? через 5 хвилин мовчання заговорює грузинський таксист. У день прильоту ми з чоловіком спіймали його на центральній вулиці Тбілісі. Ні, з України, кажемо. Я сиджу позаду водія.
17:05
Свої
Як давно не була в радянській конторі, кажу, й усі в черзі сміються. Ми в міграційній службі, щоб отримати нові паспорти. Вже 16:00. За годину установа зачиниться. Люди із сіл спізнилися на автобуси й добиратимуться попутками.
09:10
Ідеальний Мушкетик
Двічі він пригощав домашнім вином. Із ічнянських вишень, яке поставляв йому друг щороку. Ви такого не спробуєте і в Парижі, казав ніжно. Десертне особливе. Із Юрієм Мушкетиком ми бачилися, коли йому було 81 і 85.