Два місяці у садок ходимо, а грошей стільки пішло, ніби вступили у закордонний вуз, говорить Ірина. З вересня у дитсадок пішов її 3-річний син Арсен. Вихователька одразу дала список речей, які треба купити: зошити, фарби, змінне взуття, одяг.

Заявила, що обов'язково мають щомісяця здавати гроші на уроки з англійської та математики. Згодом повідомила, що планують провести для дітей концерт "Золота осінь". І на солодкий стіл треба ще по 150 гривень.

 У результаті місяць державного садка обійшовся майже у 2 тисячі гривень. Ще би дві додати і можна відвести малого у приватний заклад: відремонтований і з приємними вихователями, каже Ірина. Почала говорити з батьками, а вони, як вівці. Мовляв, це ж усе для дітей. Краще здавати. Бо раз у грошах відмовиш за малим погано дивитимуться. Або й взагалі не до­зволятимуть брати іграшки та принижуватимуть. Думала змиритися. Але вихователька вкотре подзвонила і сказала, що в нашої няні скоро день народження. Треба скластися по 200 гривень на подарунок. Мене прорвало. Висловила про садок усе, що думаю. Грошей не здала. І нічого всі живі. Й сина ніхто не чіпає.

За тиждень Ірина дзвонить у Skype:

 Забрали Арсена із садка. Піде в новий. На днях вечеряли в моїх батьків. Малий устав з-за столу і каже: "Мама сука". Усі в шоці. Трясу його за плечі: хто навчив?

 А син що? запитую.

 Вихователька.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...