Ненавиджу сепарів, але цим заздрю. Щасливий квиток витягли, каже три роки тому Інна. 2004-го її подруга Віра вийшла заміж і переїхала з Полтави до Слов'янська на Донеччині. Раділа, коли місто зайняли бойовики.

Бо до окупації з чоловіком набрали кредитів у кількох банках. Гроші спустили на відпочинок за кордоном і ресторани. Банкам заборгували понад 200 тисяч гривень. Віддавати не мали з чого.

 Віра танцювала по Skype, коли Гіркін зі своїми собаками зайшов у Слов'янськ: "Я тепер вільна, каже. Банки не дістануть", продовжує Інна. А це їм хтось шепнув, що і за кордон можна виїхати як біженцям. Там житло і грошову допомогу дадуть. Вони кинулися в Німеччину. І уявляєш отримали статус біженців! Списувалися з Вірою в інтернеті. Каже, живуть у таборі під Мюнхеном. Їжею забезпечують, виплату дали.

Торік Німеччина почала перевіряти біженців з України. Більшість депортували, бо тамтешні чиновники наполягли, що у нас безпечна територія. Та і війна офіційно не оголошена.

 Як там твої друзі? дзвоню Інні кілька днів тому.

 Перед Новим роком повернулися у Слов'янськ. Німці їх таки погнали, сміється. Дурні, два роки просиділи у Німеччині без толку. А могли б знайти офіційну роботу і лишитися. Віра тепер ридає банки вимагають з них ледь не півмільйона. Подають у суд, як на шахраїв. По телефону жалію її, а в душі радість.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...