Зробимо тобі операцію в моїй лікарні. Без черги зайдеш до лікаря і ставлення хороше буде, каже дружина. Кілька місяців тому вколов ножицями великий палець на нозі. З того часу він набряк і постійно болів.

Мазі й примочки не допомагали. Коли пішов гній, зрозумів: без міні-операції не обійтися. Дружина наполягала, аби йшов у поліклініку, де вона кілька років працювала медсестрою.

 Там мене всі хірурги знають. Зроблять акуратно і якісно. Рану почистять. І платити нічого не треба. Максимум коробка цукерок чи пляшка горілки, говорила Марина.

Я відмовився. Сказав, що хочу все зробити по-чесному і без "блату". Пішов у лікарню за пропискою, відсидів у черзі, оформив картку пацієнта. Хірург років під 70 зустрів доброзичливо. Повів у міні-­операційну. Доки різав палець, розповідав про погоду і цікавився моїм самопочуттям.

 Ну вот и все, молодой человек. C вас 350 гривен. Платить нужно мне. Можете это сделать на первой перевязке, каже й іде з кабінету.

Медсестра мовчки забинтовує палець.

Вибачаюся перед дружиною. Згоджуюся ходити до медиків по знайомству.

 А краще шуруй у приватні клініки. Хоч не менше 500 гривень віддати треба, зате лікарняний подовжують на скільки хочеш, говорить знайомий Ігор. Третій тиждень із "грипом" сиджу. Хоча вилікував застуду за п'ять днів. Колеги співчувають. А я вже у Львові побував і в Одесі у друзів. І з роботою проблем не буде.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...