Прийшов з того берега один чоловік, якого я дуже шаную, бо він привітний, делікатний і охочий що-небудь помогти, коли треба. І всі йому раді, наш собака і то щасливо й нетерпляче гавкає, коли той чоловік тільки наближається до наших воріт.

От і на цей раз зайшов до двору, поздоровкався й каже так обережно й заразом категорично:

 А по-моєму, у вашій газеті завелися аферисти!

 Чого ж так?

 Дайте газету, я покажу.

Знаходимо газету, а там, під рубрикою "Реклама", написано: візьміть останні дві цифри року вашого народження, відніміть од цього числа ще отаке-то число, залишок помножте на сто, і якщо у вас вийде стільки-то ви виграли. І названа сума виграшу велика й для Києва, а не тільки для наших економічно скромних місць.

 У мене зійшлось! похвалився він. Перещитайте ще й ви.

І в мене зійшлося. Він каже:

 Не може ж буть, щоб отакі гроші давали просто так. От я і думаю: то якісь аферисти.

 А давайте їм подзвонимо. Он же вказаний номер телефону.

За тим номером обізвалися одразу й пояснили, що радіти рано, бо спочатку вони складуть повний список любителів арифметики, дядькових ровесників, далі проведуть між ними конкурс, і аж тоді стане ясно, хто виграв.

 Ага, каже дядько, а з ким ви ото балакали?

 Ну, хлопець там якийсь сидить.

 А ви його знаєте?

Це було запитання, од якого можна впасти з коня. Хоча для дядька воно, мабуть, цілком нормальне: він звик жити у світі, де по телефону говорять тільки з тими, кого знають. А як іще?

Господи, якщо ти любиш нас, поможи йому виграти. Він того заслужив.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...