Кілька років тому колега Оксана розповідає історію своєї сестри.  Усією родиною з чоловіком і двома синами виїхали до Сербії. Тут у 2014 2015 ро­ках зарплати були малі. Бізнес не розвивався.

А там хоч трохи, але краще.

 Якщо вже наважилися виїжджати, треба було кудись далі на Захід, дивуюся.

 Вони й хотіли у Словенію. Але туди потрапити важко, бо країна входить до Євросоюзу.

 Щоби виїхати до Словенії, треба пройти співбесіду в Раші Сраки, кажу.

Оксана ображається й кидає слухавку. Телефоную їй удруге. Пояснюю, що таке ім'я має словенська дзюдоїстка й чемпіонка. Вона вже закінчила активні виступи. Тоді хтось запустив чутки в інтернет. Мовляв, по завершенні кар'єри Раша Срака вирішила стати дипломатом. Оскільки її любов дзюдо, а ім'я з англійської перекладається як "Росія", Сраку призначили послом Словенії в Москві.

Колега не вірить, перевіряє по комп'ютеру. Тоді сміємося разом.

 Насправді словенською "срака" означає сорока, пояснюю.

У липні торік Оксана поїхала до сестри в Сербію. В Белграді обходила всі визначні місця. Виставила у "Фейсбук" фотографію біля гарного будинку. На будівлі великими буквами написано: "Српско народно позориште".

 Вгадай, де це я? запитує.

 Біля театру, кажу. Після Сраки це для мене шкільна задачка.

Увечері того дня в фіналі Кубка світу в Москві зустрічаються Хорватія і Франція. Я за хорватів, бо вони слов'яни й наші союзники. Донька за Францію, бо вчить французьку. Після матчу Путін виходить вручати французам Кубок, а хорватам срібні медалі. Пускається рясний дощ. Охоронці розкривають над російським президентом аж дві парасольки. Натомість президент Хорватії Мілінда Гарбар-Китарович мокне до нитки. Ніхто не здогадується подати їй парасолю.

 Що це було? питає Світлана.

 Звичайна Росія, відповідаю. Раша срака.

 Просто позорище, піддакує донька.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...