Купи мені файні блузку й хустку, щоб у гробу лежала красива. Туфлі взуєте коричневі, аби до спідниці пасували. І горілки на могилу не носіть. Краще на дев'ять днів кави звари міцної, як я люблю, баба Марися дає настанови онуці Ользі.

Ми провідуємо її після Різдва. Оля на бабу сердиться, але одяг на чорний день купує. Та все прасує й ховає до шафи на верхню полицю.

У селі залишилося п'ятеро людей. Їм трохи за 80. У перерві між турецькими серіалами баби на лаві обговорюють, якими хотіли би бачити власні похорони.

 На труну відклала 2 тисячі. Хочу білу лаковану, бо в чорній лежатиму надто бліда. Якби можна було замовити репетицію похорону, я не пошкодувала би пенсії, сива і беззуба баба Женя загинає пальці й перераховує імена тих, кого хотіла б бачити на похороні.

Баба Марися ціпком на піску малює сільський цвинтар.

 Тут мій Іван лежить, а праворуч від нього є ще два місця. Одне моє, я вже домовилася. А кого поруч поховають? Аби не якусь сварливу бабу.

 Тобі не все одно, з ким лежати? На цвинтарі сусідів не вибирають, шепелявить її подруга Катерина.

Усіх їх забрав 2020 рік. Першою на той світ пішла Катерина.

 І де та фіолетова хустка, якою вона хвалилася? Пов'язали зелену. Взули бабу в тапочки. Могли і краще постаратися. Вона їм два паї лишила, говорила після похорону баба Женя. Вона померла уві сні за місяць.

У травні в засвіти пішла Марися. У труні всміхалася. Її поховали біля чоловіка. Наступного тижня ще одну могилу викопали для ­Івана із сусіднього села.

На дев'ять днів Ольга понесла бабі каву в термосі. Налила в її улюблену чашку і поставила поміж вінків. Спочатку плакала, а потім засміялася.

 Баба навіть на тому світі все спланувала, каже крізь сльози. Лежить між двома Іванами. Щоб за одного заміж піти, мусила другому відмовити. Він на все життя залишився холостяком. Бабі зізнався, що кращої не знайшов

Подробнее читайте на gazeta.ua ...