Хто це? запитую бабу Целю й показую на жирного рудого кота.  Кот, каже повариха.  А це? тицяю в облізлу кішку брудно-коричневої масті.  Котіца, Цецилія вчить мене польської мови.

Розповідає, коти від кішки без ума. Двічі на рік приводить кошенят. Спершу в березні, а згодом у серпні.

Я кидаю недовірливий погляд.

 Щось вона на секс-бомбу не схожа.

Баба сміється. Здалеку видно, що в неї у роті немає жодного зуба.

Надворі початок квітня. У релігійному осередку "Бетанія" поблизу Колобжега ми з Володькою вже тиждень. Працюємо в ксьондза Болеслава. Він буває наїздами. Окрім служби Божої, керує кількома сільгосппідприємствами. Перепродує бичків, свиней. Купує комбайни й трактори. Осередком управляє 29-річна Ева. Вона незаміжня. Каже, збирає на житло в Колобжезі. Мешкає в будинку Болеслава. Ксьондз на третьому поверсі, Ева на першому.

 Ти думаєш, між ними нічого немає? запитує товариш. Гадаю, не все так просто. У перший день тут був якийсь з'їзд ксьондзів з усієї округи. Що цікаво священики різного віку, але в кожного є молода секретарка.

За місяць Володьку відправляють у село Сирковіце бити свиней і сторожу­вати бичків. У червні він повертається в Україну.

Я залишаюся до середини серпня. В останню ніч перед від'їздом не сплю. Рахую години. Ксьондз приїжджає опівночі. Запалює світло на третьому поверсі. Бачу, як спускається на перший. Згодом загоряється нічник у кімнаті Еви. Ще з півгодини там метушаться тіні. Потім усе стихає.

Уранці Ева відвозить мене на залізничний вокзал.

 Усю ніч не спала, скаржиться. Приїхав ксьондз із Білорусії. Пішов до себе в кімнату. Роздягнувся, помолився. Ліг у постіль, а там щось ворушиться. Злякався, аж підскочив. Виявляється, кішка якось прокралася й привела сімох кошенят.

 Від кого? не стримуюся.

 Не знаю, Ева стинає плечима. Але рудих немає.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...