15:30
Наша Гілея
Лежу на дачній веранді у родичів і дивлюся на перші зірки. Дві їх, ясна й тьмяніша, мерехтять над Великим Лугом. Тут усе Великий Луг, на десятки кілометрів уздовж Дніпра, ціла країна. Точніше, її залишки.
15:30
Мокій
Я все хотів, щоб вони зійшлися на ринзі. Мокій і Прищепа. Коли десь на початку 1990-х у місті з'явилися міцні хлопці у шароварах, що показували прийоми "козацького рукопашу" та різні силові трюки, найпоказнішими з них були ці двоє.
15:50
Записи на марґінесах
Останнім часом не слідкував за новинами. Нічого, здається, не втратив. Впевнені владні фізії водять подвійними підборіддями, розводячи анекдот, якому перевалило за чверть віку. Сиплять словами, пояснюючи реальність.
15:55
Тягуча сербська пісня
Чомусь ввижається Сербія. Може, тому що весна і хочеться подорожі. Може, через Младенце свято, яке відзначається якраз у кінці березня. Печуть пиріжки з медом, ходять у гості ото й собі піти б.
16:50
Соло для механічного солов'я
Світ ходить ходором, турбулентно потіпується, змінюючись на очах. "Яке там місце Україні? думається іноді дозвільно, хоча й не без тривоги. Які обриси майбуття проглядають із геополітичних туманів?" І сам себе ж і урвеш, подумки посміхнувшись.
16:10
Доля – або іронія з парою
То як святкується співгромадянам із неодмінними аллєґровими-кіркоровими, під олів'є й тележебоніння чогось на зразок "Іронії судьби…"? Ну, це я так цікавлюся, для порядку. Святковий стіл питання кишені й смаку, а телевізор я давно не дивлюсь.
15:55
Задекларована порожнеча
З депутатськими і чиновничими деклараціями це як із виразкою, про яку здавна знав, але думав чи вдавав, що гоїться. Аж ні кишма кишить червами. Бог би й з ними, з більшими й меншими, не за них мова.
16:10
Поштовх пуштуна
Ця фраза придумалася мені десь на Московському мості, дорогою з Троєщини на Майдан. Самого Мустафу Найєма тієї дощової листопадової ночі я не пригадую. Але він би мав бути. Та точно був. Позаяк саме його фейсбучний заклик дав старт Євромайдану і подальшій Революції гідності.
15:50
Час Вінграновського
Тепер уже важко й визначити, що саме спливає в пам'яті й уяві: поетична стихія чи образ живого чоловіка, який ту стихію носив у собі. Недавно розкрив перший том тритомника, із нього, як завжди, випав складений вчетверо аркуш.
14:50
Від центра до центра
Столиця всотує і концентрує в собі не тільки політиків, митців, ідеї, грошові потоки чи елітних пройдисвітів із повіями. Звуки української мови, букви її алфавіту, офіціоз і низове мовлення теж пульсують у тому ж напрямку.
14:35
Голоси у повітрі
Дай закурить? Я його побачив на ходу, краєм ока. В дешевих штанях, зі шворкою хрестика у вирізі футболки. Із куривом це він не до мене, а до торговця за облавком овочевої ятки.
13:35
Вісті з полів
"Коли її вже прикриють?" Так мені думається кожного разу, коли трапляються перед очі стоси однієї газети. Вона називає себе опозиційною, а по суті є агітаційним листком, що задарма роками роздають публіці.
14:05
Без образ
У кафе я тоді опинився випадково. Донька добрих знайомих навідалася з Франції, кафе було неподалік із готелем, тож присіли на терасі. Уляна, назвемо доньку так, відійшла покурити, а я знічев'я роздивлявся довкруги.
13:30
Лавочка
Символічна штука: російські байкери, путінські "Нічні вовки", що проривалися на святкування дня пабєди в Берлін, потрапили до Європи через територію України. Українські прикордонники заперечують, але численні ЗМІ стверджують: таки через закарпатську фіртку, привідкриту тамтешніми можновладними людьми.
13:30
Всім по сім
У повітрі шелестіння купюр. Скреготи фінансових оборудок. Грошовий шелест заглушив не те що сподіваний "золотий гомін", який, було, замрів над Майданом і потроху засвічував усю Україну, а навіть розриви вибухів на Донбасі.
13:05
Великий інший
Кажуть, десь на Прикарпатті тріснула брила, що зветься "скелею Довбуша". Дейкують, що це знак. За повір'ями, якщо таке колись станеться, то невдовзі має прийти народний провідник, вождь, який поведе маси до третього май… Тьху.
14:50
Транспортна доктрина
Не було ще такого, аби мене обминуло. Можливо, напрям темі задає консьєрж, вінницький прихідько, який вітається зранку: "Здраствуйтє!" Пригледівшись і впізнавши, кричить навздогін: "Сьонні води не буде! Гарачої!" У транспорті думки продовжуються, там чомусь найчастіше.
13:55
Не той Хорол
Дивне місто Хорол, і такі ж його люди. Бути там я ніколи не був, тільки раз проїздом, але двох тамтешніх вихідців знати довелося. Уже в Києві. Та що там знати з одним хорольським через день зідзвонюємося і, бува, сперечаємося до напівпритомності.
13:50
Зрадоперемога
"А, ще один із серії "все пропало", - коментували у Facebook деякі читачі одну з моїх недавніх колонок, де трохи довелося засумніватися в семимильній ході українських реформ. І додавали поблажливо: - Але письменникам можна сумніватися".
13:55
"Жилмасив"
Коли повертаюся в місто, де пройшов добрий шмат життя, тягне до цієї місцини. Ідеш собі, згадуєш. Клюєш крихти зчерствілої сутності, що зветься "минуле". Повз районну поліклініку з ретро-урною при ґанку, пам'ятну ще з дитинства, мимо колон колишньої їдальні, в яку приходив із татуйованим Батуриним із вечірньої школи, якщо не йшли в пивну в парку неподалік.
13:05
Вічний Микола
Знову цей Микола. Ізнову відчуття зніяковіння, хоч соромитися нібито йнічого. ЗМиколою умене так уже невперше. Почув язанього ще вмезозої. Тобто десь заКучми. Руля йТополя, два унсовці-харизмати, гомоніли вкурилці "Радіо Свобода" зтамтешнім харизматом Охрімом.